zorelit

Як сказала колись дивовижна quod_sciam , щось із того, що з нами відбувається - чи то людей, чи подій - стає нашим життям, щось - нами самими. Існують люди - чистий досвід. Ми переживаємо їх і міняємося, але стати цариною повсякденності, обставиною дії, вони не можуть, не призначені. Такою людиною-всесвітом  для мене і майже для всіх спільних знайомих є авторка книг/фотоальбомів, презентація яких відбуеться завтра, 18 лютого, в Музеї Шевченка (бульвар Шевченка,12). О 17-й.
Мені досі тепло від того, що живу з нею в одному часі-просторі і можна вряди-годи говорити про всякі дурниці за мисочкою рису і чайничком чаю.

Зараз грає: HANDEL\Concertos\G minor 1. Sarabande.mp3

Світла їм пам"ять

О. Яков Кротов, московський священник:

В 1968 г. чехи писали лозунги против русских танков на русском.

Не помогло, и грузины в 2008 г. пишут лозунги против русских танков на английском.

Не поможет - и в 2018 году на каком украинцы будут писать лозунги?

По крайней мере, ясно, почему фундаменталисты (не все) так склонны к мёртвым языкам (латыни, церковнославянскому). Они не к Богу Живому пришли, они убежали от живых людей.

Я, правда, всё равно служу на церковнославянском (как и многие нормальные священники), но не потому, что вижу в нём особую святость или полезность для духовной жизни, (а) потому что для меня он живой, всё-таки медиевист, (б) потому что, по апостолу Павлу, который с греками был как грек, я с помертвевшими - как помертвевший... Тем более, что мой опыт показал, что переход на русский практически ничего не меняет. Современный русский язык - язык русских, несущих смерть и ложь - так же мёртв, как церковнославянский. Язык-хаки.

вкотре розписуємося у власному безсиллі і безволлі

http://community.livejournal.com/ua_by/67522.html

Над церковними дверями  від краю до краю - довге прямокутне полотнище в біло-червоній кольоровій гамі. Короткий напис, знак оклику.  Підходжу ближче - "Христос Воскресе!". Але червоним по білому.

*

На конференції в Києво-Могилянській Академії звучить доповідь про топоніміку Новгород-Сіверщини в контексті "Слова о полку Ігоревім".  Ім"я доповідача - Святослав Воїнов, м.Новгород-Сіверський...
А  к.ф.н. Лукаш Скупейко - директор науково-дослідного інституту Лесі Українки Волинського держуніверситету. Автор монографії про міфопоетику  "Лісової Пісні". Родом з Волині, так.

*

Елегантний циганкуватий юнак супить брови, набиваючи таблицю в Екселі. В одній руці сотовий, другою бере мишку, гортає цифри. Погляд все гострішає. Швидко набирає номер, каже комусь неголосно: "Привіт. Це Назаров." - і я здригаюся. Як могла не помічати. Та сама летюча чіткість, ті самі інтонації, голос. Перша фраза спокійна, з чітким вектором на серйозну розмову, як  Intro. Точно так говорив його світлої пам"яті тато, один з кількох непродажних  начальників археологічних  експедицій,  останній архонт Борисфеніди.

В тихих хвилях вся міфологія, вся наука і діалектика, і кожний тлумачить їх по-своєму.

Зараз грає: Michel Petrucciani_Au Theatre Des Champs-Elysees CD1

Мікромініатюри Миколи Сядристого
 http://www.microart.kiev.ua/ua/galery.html

Щоразу, коли захожу до його виставкового залу, потрапляю в якесь фантастичне майбутнє, затишне і незлісне. А ще це якесь Future-in-the-Past - асоціації з картинками уявного майбутнього з радянської кінофантастики 70-80-х. Але й це не все. Ще якась метафізика, відчуття живого Всесвіту, світовий лад, Космос, що постав з Хаосу, але все ж відділений від нього; Космос, в якому введено основні координати, котрі надійно тримають втаємниченого над прірвою, створюють закуток тепла у предвічному холоді. Це як слухати Баха. Не боятися. Говорити не на світські теми - принаймні, не зі світськими інтонаціями - з близьким тонким другом.  
Може, і інтер"єр - лаконічний, техно-поетичний - сприяє цьому напівтрансу, коли здається, що ще трошки - і ось він, зв"язок усього з усім, в часі і просторі. Величезні прозорі футуристичні лінзи, в центрі - мікроскоп, на підставочці перед ним - ... нічого не видно людині на підставочці. Лише в мікроскоп. А там...

- В гостях у вічності

"Композицію виконано із золота й розміщено у виноградному зерні. Цар і богиня є копією барельєфа, вирізаного на стіні храму в Долині царів у Єгипті".

- Мисливський сокіл

"Компоцизію виконано із золота й розміщено у виноградному зерні".

"Маленький Принц на астероїді (перлинці), вигравіруваний із золота за малюнком Антуана де Сент-Екзюпері. Висота фігурки принца 0,8 мм. Довжина літака - 2 мм ("Латекоер-26", на якому літав Екзюпері).

- Замок

Кроспост! 

Сумний випадок. Будемо сподіватися, що пам"ятник справді лише переносять.
Але подумалося - подібні випадки (страшні, нелюдські, так) - це ж теж наслідок минулого насильства. Якби народ жив собі сам, спокійно, без штучних "корекцій" ззовні, такого б не було - або було б менше. Не було би деградації як результату "пресування" нації (а рівень там був - це ж узбеки, чи не найтонша і не найдавніша цивілізація в регіоні!); не було би меркантильного цинізму і безголов"я, типово совкового безкультур"я і тої легкості, з якою нищиться все, бо все спільне, а значить, нічиє; не було би цинічно-епатажних вихваток на штиб цієї під час нищення всього, що прийшло з часів багатолітньої окупації. Коли зі змилками нерідко виплюскують дитя - як бачимо, часом навіть буквально.
Такі причини, на мою думку. Ми більше схильні дивитися на "синхронію", на status quo. Причини ж виникнення явища, його розвиток, власне діахронія, часто лишаються поза межами поля зору. А значить, в глобальних масштабах лишається небезпека повторення трагедій минулого. В історії це коло дуже часто замикалося.

Індіанці - давня моя любов і туга, ще з дитинства. І от, повернувшися нарешті зі стратосфери, збираюся написати про "друга білих" Сіеттла, дивлюся перед тим френд-стрічку - і бачу дивовижний пост дивовижної Леді Ді.  Індіанці, "останній з могікан"...  8-) От часто про індіанців пишуть, а? Та ще так, як там написано. В один і той самий час до того ж )) Справді, "в этом мире случайностей нет и крайне редки совпаденья".
А Сіеттл, мудрий вождь племені сквоміш, все розумів і все бачив. Почитати його відповідь на послання президента Франкліна Пірса і відповідь губернатору Вашингтона - це  якась абсолютно відмінна від нашої парадигма мислення. І погляд уже з потойбіччя. 

Настрій: contemplative

(с)

Отже,
СУБОТА 19 СІЧНЯ о 14.00
МИХАЙЛІВСЬКА площа -

нова акція з захисту Пейзажної алеї.
з вимогою, щоб МЗС змусило свого підрядника УМ-Інвест
зарити котлован і прибрати бетонні блоки.
http://chapeye.livejournal.com/358531.html?style=mine


Всьо, я іду по пістолєт.

Пейзажну алею знов збираються забудовувати. Сьогодні, як виявилося, було чергове протистояння.
 http://community.livejournal.com/saveoldkyiv/48943.html

"Якби знаттє..." 

Цього разу наш феєричний турклуб вирішив влаштувати орієнтування по вкритих кригою  тихих річках/каналах/затоках, фото додаються.

Настрій: content
Зараз грає: О.Медведев, "Брат Сокол"

Via  volny_czalaviek 

http://martinovich.livejournal.com/12124.html

Сумна дійсність. Вражає.
Тримайтеся, сябри.

Аааа, я знову вдома. Кількаденний новорічний тур з друзями по славній Західній, на жаль, скінчився. Чернівці, Львів... - Буковина, Галичина. Вже вкотре ловлю ("лапАю", як галичани кажуть) себе на думці, що треба було десь там народитися й жити. Може, в наступному житті.. Якихось кількасот км, а різниця в людях - ніби на іншу планету втрапляєш.  Дуже не хотілося до київського хамства повертатися.
У Львові завершальним акордом став епізод з бабусею і її онуком  (4-5 років). Ми вже прямували до вокзалу, а вони йшли перед нами, хлопець бігав перед бабусею по тротуару -  туди-сюди, ліворуч-праворуч. Ну, все як годиться, нормальний такий пацан. А ліворуч траса, машини. Якоїсь миті підбіг до траси надто близько, здається, навіть став на дорогу одною ногою. Бабуся повертається до нього, трохи сповільнює ходу. Все, зараз почнеться, думаю собі. І чую спокійне: "ПрОшу йти по сей бік" - і елегантний жест. І малий послухався, перейшов "по той бік". Запитав шось про слонів. От, виявляється, звідки ті львів"яни беруться.

Може, викладу пізніше пару фоток.

Настрій: awake

Боян з укр. башоргу:

+ 137 −

  Майже мІсяць тому московські скінхеди вбили якутского шахіста, майстра спорту міжнародного класу Сергія Ніколаєва (мешкав у москві). Його приятеля, громадянина Узбекистану, в важкому стані було доправлено до лікарні.
Два тижні тому в пітерському метро скоєно напад на російську журналістку, котра приїхала з Туви -- комусь вона видалася іноземкою - http://korrespondent.net/russia/219032
Сьогодні читаю в одному рядовому і дуже типовому за своєю тупою зверхністю LJ:

Настрій: curious

Кроспост: в Києві зникли дві дівчини:
http://innas.livejournal.com/14690.html


Пропали две пятнадцатилетние девочки. Анастасия Мысак и Юлия Качановецкая.
Киев. Последний раз информация о них была 27 ноября в 20-15 из района первого универсама на проспекте Маяковского или от рынка "Троещина" на жил. массиве Троещина. Настя была одета в темное "болониевое" пальто с капюшоном, темные сапоги ; к сожалению, о подруге у меня нет подробных сведений, пока. Телефон 4 дня у Насти был "занят", теперь разрядился, конечно; у подруги телефон отключен.
На фото - Анастасія

Если будет любая информация - контактные телефоны в Киеве:
= 8 098 283 48 14 - Татьяна
= 8 098 283 48 15 - Андрей
= 8 097 805 55 22 - Лена

http://www.madslinger.com/bookvault/index.html
Гігабайти найрізноманітніших  відсканованих словників, довідників, підручників, наукових праць.

Зараз грає: Francois Couperin

 


Ми пам'ятаємо.

Прислали лінк на солідний архів солідних книжок / словників:
http://www.share.net.ua/forum/index.php?showtopic=2358&pid=33506&st=0

Це сторінка форума, де є посилання на архів і пояснені правила доступу.

Все разом важить десь 1,5 Гб.

Зараз грає: Carlo Gesualdo di Venosa_Madrigals